Родственникам, ухаживающие за больными, надо уметь выполнять простейшие процедуры, начиная от своевременной смены постельного белья, до некоторых лечебных мероприятий. Назначая лечение, врач всегда исходит из конкретного, научно определенного диагноза, особенностей течения болезни у данного больного и индивидуального воздействия на организм определенных лекарств. Не имея медицинского образования, сделать это правильно невозможно, поэтому нельзя подвергать критике назначения врача и делать свои, ставить собственные диагнозы, а также высказывать сомнения относительно выздоровления.

Долг тех, кто ухаживает за больными, — неукоснительно выполнять указания врача и поддерживать хорошее настроение у больного.свідомості, зупинка роботи серця та дихання. Перша допомога: звільнити дихальні шляхи та шлунок від рідини. Для цього дорослу людину покласти животом на коліно тому, хто надає допомогу, й кілька разів натиснути на спину. Дитину підняти за ноги. Здійснити штучну вентиляцію легень, зовнішній масаж серця, зігріти потерпілого, дати йому серцеві ліки.
Шок — це тяжка реакція організму на вплив надмірних подразників, яка загрожує життю людини. Причини: тяжкі травми фізичні та психічні, поранення, опіки, значна кровотеча. Ознаки: спочатку можливе словеснета рухове збудження, потім пригнічення, байдужість до всього, блідість, наростаюча млявість, липкий холодний піт, задишка, частий пульс, відчуття страху.
Перша допомога: укласти потерпілого так, щоб ноги були вище тулуба, припинити кровотечу, перев’язати рани, зігріти в холодну погоду чи винести на свіже повітря в жарку. При необхідності здійснити штучну вентиляцію легень, зовнішній масаж серця.
Штучна вентиляція легень (шучне дихання). Здійснюється у випадках припинення дихання у зв’язку з клінічною смертю в результаті утоплен- ня, шоку тощо.
Перша допомога. Якщо у хворого запав язик, його треба спочатку вивести. Для цього голову потерпілого максимально закинути назад, нижню щелепу руками висунути вперед та вниз, а язик захопити серветкою чи хусточкою. Після цього відтворити штучне дихання, яке буває двох видів:
Метод штучного дихання рот в рот: прикривши рот потерпілого носовичком, бинтом чи марлею (з метою гігієни) та затиснувши пальцями його носа, притиснути свої губи до його губів, зробити глибокий видих в рот. Повторити видих кілька разів з частотою власного дихання.
Метод штучного дихання рот до носа: закривши потерпілому рот, зробити кілька видихів йому в ніс. Цей метод частіше застосовується для дітей.